Які вимоги діють для сумісників?
У Держпраці нагадали на що слід звертати увагу при оформленні відносин із сумісником.
Зокрема, сумісництво – це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи за наймом.
Вимоги до роботи за сумісництвом та обмеження встановлені:
– постановою КМУ “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” від 3 квітня 1993 р. № 245;
– Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці України, Мін’юсту та Мінфіну від 28 червня 1993 р. № 43.
Ці документи визначають наступні правила:
- керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами можуть запроваджуватися обмеження щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно вплинуть на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Ці обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок;
- максимальна тривалість роботи за сумісництвом для працівників державних підприємств становить 4 години на день і повний робочий день у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу, але на підприємствах інших форм власності працювати за сумісництвом можна більше;
- за сумісництвом не мають права працювати керівники держпідприємств, їхні заступники; керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності);
- щодо документів, які подає працівник при прийнятті на роботу за сумісництвом, то йому необхідно подати:
- паспорт;
- дипломи чи інший документ про набуту освіту або професійну підготовку, якщо робота за сумісництвом потребує спеціальних знань, роботодавець.
На підставі заяви працівника видають наказ про прийняття на роботу за сумісництвом. Оскільки трудова книжка працівника знаходиться за основним місцем роботи, відповідно запис до неї про прийняття на роботу за сумісництвом може проводитись за бажанням працівника за основним місцем роботи на підставі витягу з наказу про роботу за сумісництвом.
Також у разі прийняття на роботу за сумісництвом необхідно дотримуватися вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, і повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу;
- Звільнення сумісника відбувається на тих самих підставах, що й працівників за основним місцем роботи (ст.ст. 36, 38, 40, 41 КЗпП України).
Крім цього, встановлення додаткових підстав для звільнення працівників-сумісників можливе лише для державних підприємств у разі прийняття іншого працівника, який обійматиме цю ж посаду не за сумісництвом, або в разі обмеження на сумісництво у зв’язку з особливими умовами й режимом праці.
За матеріалами офіційного вебсайту ГУ Держпраці
