Як нараховується штраф за договором?
При розгляді справи суд зазначив, що сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема мають право пов’язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
У цій справі ТОВ звернулося з позовом до державного підприємства про стягнення коштів.
Між ТОВ як постачальником та ДП як покупцем укладено договір, за яким постачальник зобов’язався передати, а покупець прийняти й оплатити продукцію.
Відповідно до договору, в разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості. Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.
У зв’язку з простроченням ДП виконання грошового зобов’язання за договором ТОВ заявлено до стягнення з відповідача заборгованості (пеня, 3 % річних, інфляційні втрати).
Місцевий суд позов ТОВ задовольнив, а апеляційний суд – скасував це рішення і задовольнив позов частково. Суд дійшов висновку, що розрахунок пені позивача є методологічно правильним, проте він є хибним у зв’язку з включенням в період нарахування пені прострочення оплати за кожною накладною після спливу 6 місяців від дати, коли оплата мала бути здійснена (позивачем помилково не застосовано у розрахунку пені приписи частини шостої статті 232 ГК). У зв’язку з цим обґрунтованим є нарахування пені в меншій сумі ніж визначено в позовних вимогах. Судом зменшено суму неустойки на 50 % відповідно до приписів частини третьої статті 551 ЦК, частини першої статті 233 ГК.
Верховний суд скасував рішенні апеляційного суду і вказав наступне.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Розмір санкцій може бути встановлено договором у:
– відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або
– певній, визначеній грошовій сумі, або
– відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або
– кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч.3 ст. 6 ЦК), зокрема можуть пов’язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов’язання понад 6 місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконано, є помилковим.
Постанова КГС ВС від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19
