Платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами – рішення суду
Позивач уклав договір підряду з ТОВ, за яким останнє виконало будівельно-монтажні роботи. Сторони договору підписали акт прийняття виконаних робіт. Сума за договором виплачена позивачем на підставі квитанцій та платіжного доручення. Підрядником виписана та зареєстрована ПН.
Підставою для визнання правочину нікчемним став акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ, яким установлено неможливість фактичного здійснення товариством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів тощо. Крім того, зазначено, що контрагенти-постачальники ТОВ мають ознаки фіктивності. Враховуючи це, контролюючий орган дійшов висновку, що вчинені позивачем господарські операції з придбання робіт спрямовані винятково на отримання неправомірної податкової вигоди, а отже, не спричинили реальних правових наслідків, що виключає право позивача на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.
Утім касаційний суд переконаний, що дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального закону. Автоматизоване зіставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов’язань та податкового кредиту не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов’язань.
Отже, фактично висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача, контрагентів контрагента позивача на здійснення господарських операцій.
Суд переконаний, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок — про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже, висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.
Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування за певною юридичною адресою.
У разі підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у цій ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні податковим законодавством.
Постанова ВСУ від 21.01.2020 у справі № 814/2335/14
