Хто відповідає, якщо банк не перерахував кошти через їх нестачу?

Суд зазначив, що у разі несвоєчасного перерахування або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов’язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, але не звільняється від обов’язку сплатити в повному обсязі податкове зобов’язання.

Підприємство оскаржило до суду вимогу податкової. Позивач зазначав, що передумов для винесення спірної вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не було з огляду на своєчасність подання платіжного документа до банку для перерахування податку з розрахункового рахунку до державного бюджету. Тому відповідач зобов’язаний внести до інформаційних систем органів доходів і зборів відповідні дані про сплату позивачем податкового зобов’язання.

Відповідач  вказав, що станом на час подачі ним платіжного доручення коштів, необхідних для його виконання, на розрахунковому рахунку платника не було. Відповідач вважав, що позивачем не вчинено необхідних дій по сплаті самостійно узгодженого податкового зобов’язання.

Суди першої та апеляційної інстанції позов задовольнили.

Однак Верховний Суд підтримав позицію податкової і скасував рішення судів попередніх інстанцій.

Зокрема, п. 129.6 ст. 129 ПК передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов’язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов’язання у діях платника у цьому випадку немає.

Однак, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов’язання не свідчить про звільнення від обов’язку виконати податкове зобов’язання.

З огляду на те, що оспорювана позивачем податкова вимога не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені, а свідчить про необхідність погашення суми податкового зобов’язання, відтак немає підстав і для її скасування, оскільки податкове зобов’язання на момент її винесення податковим органом належно виконане не було.

Крім того, саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Невиконання своїх обов’язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.

Постанова ВС від 1 липня 2020 року у справі № 804/4602/16