Підписання акту звірки взаєморозрахунків перериває перебіг строку позовної давності

Верховний Суд вказав, що акт звірки може бути доказом за наявності двох умов

Суть справи:

Підприємство просило стягнути суму основного боргу, інфляційні втрати та 3% річних за договором поставки. Відповідач заперечував, вказуючи на сплив позовної давності для стягнення інфляційних втрат і річних.

Місцевий та апеляційний суди задовольнили позовні вимоги.

Рішення мотивовані тим, що підписання актів звірки взаємних розрахунків є належними доказами визнання відповідачем свого боргу, що перериває строк позовної давності за вимогами позивача.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилався на підписання акту звірки з його боку неуповноваженою на це особою.

Колегія суддів Касаційного господарського суду ВС частково задовольнила касаційну скаргу, відправивши справу на новий розгляд у місцевому суді.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб’єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Верховний Суд зазначив, що акт звірки може бути доказом, якщо:

• інформація, що в ньому відображена, підтверджена первинними документами;
• містить підписи уповноважених на це осіб.

Відповідну постанову по справі № 910/1389/18 Верховний суд прийняв 05.03.2019.

За матеріалами видання Ліга-Закон