Особливості списання безнадійної заборгованості
Податківці нагадують: позика, яка списується у зв’язку з закінченням терміну позовної давності, відповідає критеріям безнадійної заборгованості (пп. «а» пп. 14.1.11 ст. 14 ПКУ
Зокрема, для позичальника, який списує безнадійну заборгованість, така позика перетворюється у безповоротну фінансову допомогу (пп. 14.1.257 ст. 14 ПКУ). Тому вона правомірно збільшує у позичальника об’єкт оподаткування ПНП.
У позикодавця прострочена дебіторська заборгованість позичальника є фінансовим активом. Відповідно, якщо заборгованість за позикою є поточною, під неї позикодавець повинен створити резерв сумнівних боргів.
Позикодавець — платник ПНП збільшує свій фінансовий результат до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів (пп. 139.2.1 ст. 139 ПКУ). Крім того, фінансовий результат збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги неплатнику ПНП (крім фізичних осіб) (пп. 140.5.10 ст. 140 ПКУ).
У разі списання довгострокової заборгованості (під яку резерв сумнівних боргів не створюється) або суми резерву сумнівних боргів не вистачає, безнадійна заборгованість списується з відображенням у складі інших операційних витрат. Оскільки ця заборгованість відповідає податковим ознакам безнадійності, зокрема пп. «а» пп. 14.1.11 ст. 14, то у ході її списання позикодавець зменшує фінансовий результат до оподаткування (пп. 139.2.2 ст. 139 ПКУ).
Якщо позичальник — фізична особа, то у разі перевищення суми списаної йому позики, за якою минув строк позовної давності, та яка перевищує 50 % прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році — 960,5 грн, у 2020 —1 051 грн), вона включається до місячного оподатковуваного доходу такого платника (пп. 164.2.7 ст. 164 ПКУ).
При цьому ПДФО та військовий збір із суми такої списаної позики фізична особа повинна самостійно сплатити за результатами річного декларування. Зі свого боку підприємство-позикодавець має відобразити позику, списану у зв’язку із закінченням строку позовної давності, у формі № 1-ДФ з ознакою доходу «107».
У разі якщо сума списаної позики не перевищує вказану межу, вона не підлягає оподаткуванню. Підприємство-позичальник відображає її у формі № 1-ДФ з ознакою доходу «194».
За матеріалами Офіс ВПП ДПС
