Коли можна обмежити доступ до інформації

Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 820/3824/15 роз’яснив, за яких умов може бути обмежено доступ до інформації.

Справа стосувалася відмови розпорядника інформації надати копії договорів з додатками і специфікацією про постачання продуктів харчування, з огляду на те, що документи містять комерційну таємницю і можуть бути надані тільки за згодою відповідного суб’єкта.

Суд прийшов до висновку, що за загальним правилом публічна інформація є відкритою (ч. 2 ст. 1 Закону «Про доступ до публічної інформації»). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 цього ж Закону).

При цьому доступ до інформації може бути обмежений тільки за умови дотримання сукупності трьох підстав:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає над суспільним інтересом в її отриманні.

Крім того, роз’яснено, що в зв’язку з прийняттям законів «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних» Закон «Про інформацію» втратив значення базового закону в сфері інформаційного законодавства. У відносинах, пов’язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, ненадання розпорядником копій договорів, тобто інформації про розпорядження бюджетними коштами, суперечить положенням ч. 5 ст. 6 Закону «Про доступ до публічної інформації»

Постанова Верховного Суду по справі № К/9901/1513/18 (820/3824/15)